- Спечу-ка я для нас Колобка!
- Ой, як добре, - зрадів Дід!
І спекли вони Колобка, а на ніч поставили його на вікно, щоб він вистигнув трошки, бо був дуже гарячий. Колобка вони спекли не з пшеничного тіста, а з житнього. І він був темний, і тому не видно було, що він вночі робить. І Колобок втік, не боявся, що його хтось помітить.
По дорозі зустрів Колобок страшного сірого Вовка.
- Заспівай мені пісню, - сказав Колобку Вовк
- Не хочу, - відповів Колобок
- Р-р-р-р-р! - заричав Вовк і побіг за Колобком.
А Колобок заховався в кущах, і Вовк його не помічав, бо Колобок же з житнього тіста був - непомітний вночі в кущах. Вистрибнув Колобок з кущів, коли Вовк пішов, а тут вже і Лисичка.
- Сідай мені на носик і заспівай пісню, - запропонувала Лисичка.
- Подивись, подивись, Лисичко! - сказав Колобок, - там позаду тебе курка біжить!
Тільки обернулась Лисичка, а Колобок швидко утік від неї. Повернувся до Діда з Бабою і жив довго і щасливо.
Казку склала учениця 2-А класу СЗШ №77 м.Львова Лабай Юля
На фото Юля Лабай
Справді! Який же хитренький цей Колобок! Мабуть, сучасних Лисичок легше перехитрити.
ВідповістиВидалити