понеділок, 21 березня 2011 р.

КАЗКА - Золота пшениця.

Жили собі чоловік та жінка. Такі були бідні, як церковні миші. Мали вони стільки дітей, що й забували, котрого як звати.
Цей чоловік дрова рубав у лісі і тим хліб заробляв.
Одного разу йшов ранком на роботу і почув крик. З болота хтось кричав і просив допомоги. Бідний чоловік мав добре серце і пішов на поміч. Дивиться - в болоті застряла золота карета, а на ній сидить золотоволоса дівчинка. Вона попросила витягти карету. Чоловік поміг витягти карету. Дівчинка подякувала йому і сказала:
- Як сонце буде заходити, я привезу вам додому мішок золота.
Попрощався бідний чоловік і пішов у ліс. Працював за двох. Співав, танцював з радощів і все поглядав на сонце. Ще ніколи йому день не був таким довгим, як сьогодні.
 Ледве дочекався вечора, кинув сокиру і поспішив додому. Коли вже близько був до хати, то почав гукати на дітей, щоб бігли йому назустріч. Жінка теж вийшла з хати і сердито каже чоловікові:
- Чому тебе треба зустрічати, коли ти ідеш додому з порожніми руками?
- Не з порожніми руками, а з великою радістю, бо щастя несу додому,- відповів чоловік.
Тоді попросив, щоб усі сіли навколо нього. І почав розповідати про свою пригоду. Усі дуже зраділи цій звістці.
Пройшов час – настав вечір і  коло їхньої хатини зупинилась карета. З неї виглянула золотоволоса дівчинка і сказала, щоб чоловік швидко йшов забирати мішок золота. Чоловік ледве зняв з карети великий зав'язаний мішок. А карета в ту ж мить зникла так швидко, якби її вітром здуло. Заніс чоловік мішок до хати. Розв'язав і бачить, що в мішку гарна велика пшениця.
Лиш тепер попав у біду чоловік. Вже не міг далі слухати плачу дітей, крику жінки. Узяв той мішок на плечі і подався геть. Коли відійшов трохи від хати, то, сердитий, порозкидав сюди-туди всю пшеницю. І пішов найнятися десь служити.
На другий рік вернувся додому. Коли став підходити до хати, то бачить, що пшениця виросла, а на кожному стеблі великий важкий колос, аж стебло похилилося. І всі колоски виблискують на
сонці. Тільки тепер він зрозумів про яке золото говорила золотоволоса  дівчинка. Справжнє і надійне золото.
Дуже зрадів чоловік. І знову, як і рік тому, побіг, гукаючи дітей, щоб ішли зустрічати його. Тепер уже не повірили йому і не вийшли назустріч. Зайшов він до хати і просить жінку та дітей, щоб ішли з ним. Спершу вони не хотіли, та потім пішли. Як побачили золоті колоски, що так гарно виблискували на сонці, то дуже зраділи. Діти доторкалися до колосків руками, гладили, цілували їх. І не могли вирішити, що з ними робити.
Чоловік сказав, що спочатку треба все старанно покосити, а потім дочиста помолотити і все золото скласти в мішки. Робили всі з великою охотою й радістю. Не залишали жодного колоска, піднімали кожну зернинку.
І так вони полюбили цю працю. Щороку сіяли золоту пшеницю й збирали добрий урожай. З того часу зажили вони заможно. І відтепер більше раділи гарній погоді та доброму урожаю, ніж мішку золота.

Казку для Вас підшукала Марічка Чапля (2-б клас, НВК Гроно)

пʼятницю, 18 березня 2011 р.

Конкурс шкільних проектів у Залізничному районі м.Львова

Дорогі друзі!
Вчора учасники нашого проекту стали призерами конкурсу шкільних проектів у номінації "Найкращий мережевий проект". Це - наша з вами спільна перемога і вагоме досягнення. Честь захищати наш проект випала учням 2- х класів НВК "Гроно" та учням 2-х класів СЗШ №77 м.Львова. Марічка, Іванко, Юля та Олексій, ми знаємо, як ви хвилювались. Але ваш чудовий виступ не залишив байдужими глядачів у актовому залі, де відбувався захист! Аплодисменти підтвердили, що наша з вами робота мала справжній успіх! Вітаємо з цим УСІХ учасників проекту!!!

А ось наш фоторепортаж про те, як відбувався захист. Про це розповідають учасники конкурсу:

Спочатку ми поспілкувалися у програмі SKYPE, щоб ще раз з'ясувати, хто які слайди наших презентацій буде представляти, в який спосіб ми донесемо до наших слухачів ідею проекту. Юля Лабай і Олексій Кушаков спілкувалися з Марічкою Чаплею та Яртимом Іваном. А інші наші однокласники давали поради і підтримували тих, хто готував виступ:

Потім  закінчились уроки, і ми  поїхали у СЗШ №65 м.Львова. Там, в актовому залі збирались усі учасники конкурсу.
Ми хвилювались. Але, нарешті, познаймились і потиснули один одному руки! Ми згадали, що Іванко викладав у нашому блозі своє дослідження про хліб у наших магазинах, Юля складала казку про Колобка, Олексій робив малюнки та готував розповідь про "юрашики", а Марічка.... ну,  Марічка, напевне. виклала найбільше матеріалів у нашому блозі:) Її повідомлення ми всі читали залюбки багато разів!

Але, хоч ми і хвилювались, все одно дуже раді були знайомству, посміхались один одному:)
І ось нарешті оголосили наш виступ! На сцені - великий екран, мікрофон, за допомогою проектору бачимо на екрані наші презентації. І ми почали розповідати!



Виявляється, це зовсім не страшно - виступати! Навіть,  цікаво!  Ми б з задоволенням виступили ще!
А потім нас нагородили!!! Почесними грамотами! Ці грамоти будуть висіти у наших класах  і нагадувати нам про роботу у нашому чудовому проекті, який ми всі встигли полюбити!!!




Ось так, дорогі друзі, закінчився наш районний конкурс! Хочемо наголосити, що ми підкреслили у своїх презентаціях  те, що разом з нами працювали діти з багатьох куточків України!
Біла Церква, Стрий, Алчевськ, Хмельницький, Фастів! Обнімаємо вас, друзі ,через відстань і сподіваємось, що колись побачимось! Дві школи сьогодні  вже обнялись завдяки роботі у нашому спільному проекті!
А ще ми сказали журі, що конкурси - це, звичайно, дуже добре! Але наш проект навчив нас не змагатись, а дружити і разом досягати спільної мети!

вівторок, 15 березня 2011 р.

Готуємось до конкурсу!

Учні СЗШ №77 м.Львова та НВК "Гроно" готують презентації до виступу на районному конкурсі навчальних проектів, який відбудеться 18 березня у СЗШ №65 м.Львова (Залізничний район)
Побажаємо успіхів у представленні наших матеріалів Марічці Чаплі, Іванкові Яртиму, Лабай Юлі та Оленці Терналь.
Діти дуже хвилюються перед таким відповідальним виступом, але ми всі віримо, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!:)
Ось такі презентації підготували учні 2-х класів за допомогою своїх вчителів:


неділю, 13 березня 2011 р.

Від зернини - до хлібини: Зернятка творчості(артгалерея)

Від зернини - до хлібини: Зернятка творчості(артгалерея): "Примаченко Валерія Янушевський Діма Сікора Даніїл Махлай Міша Ковальчук Валерія Нагорняк Денис Са..."

Мультик ! Мультик-3 !



Пропоную переглянути ще один мультик - "Колосок". Друзі давайте завжди і у всьому допомагати батькам, старшим людям, один одному - і тоді обов"язково збудуться наші найзаповітніші мрії та бажання !!!

Мультик для Вас підшукала Марічка (2-б клас, НВК Гроно)

пʼятницю, 11 березня 2011 р.

Мультик ! Мультик -2 !



Друзі до Вашої уваги, ще один мультик. Так і хочеться поласувати смачним сонячним короваєм. Завтра неодмінно попрошу бабусю спекти смачненького хлібчика !!!

Мультик для Вас шукала Марічка Чапля (2-б клас, НВК Гроно)

Пам"ятай ! Шануй ХЛІБ !

Хліб… Він щодня приходить до нас — рум’яний, теплий, запашний.
Якщо на столі немає ХЛІБА — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо ХЛІБ — то багатство, добробут.
Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова.
Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
«Хліб — то багатство, достаток, сіль — то гостинність і щедрість, а честь — то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані дрібка солі».
У всіх народів ХЛІБ святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам сьогодні…». І цю молитву дідусі і бабусі заповідали нашим батькам, а вони  нам —  дітям. Бо хліб безцінний. Він сильніший за все, смачніший за все,  він дорожчий за золото. Без  нього немає ні радості, ні  свята, ні самого життя.

Пам’ятай :

1.     Хліб… Скільки б не мали його люди – завжди говорять про нього зі щирою повагою, беруть його до рук трепетно і урочисто
2.     З дитинства навчайся бачити в хлібі живу душу рідної землі, рідного сонця і неба, навчайся бачити в ньому працю всіх, хто віддає хлібові все своє життя.
3.     Твоє ставлення до хліба виховує інших.
4.     Якщо людина попросила в тебе хліба – переламай свій шматочок надвоє, навіть якщо він в тебе останній.
5.     Шматок хліба , поділений навпіл, робить людей друзями.
6.     Не топчіть хліба, не кидайте недоїдений, не гордуйте ним.

Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку краплина поту, праці, доброти,
І знайте, щоб дійти до столу, через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.
Щоб ви сьогодні ласували хлібом, не знали горя і великої біди,
Зернятко проросло, набралось сили і золотою паляницею прийшло сюди.
Не дайте ж впасти жодній крихті хліба, не допустіть, щоби стоптали люди злі її.
Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим і завжди буде хліб на вашому столі.

Матеріал для Вас підготувала Марічка Чапля (НВК Гроно, 2-б клас)

четвер, 10 березня 2011 р.

ХОЧЕШ - ВІР, А НІ - ТО ПЕРЕВІР

Найстарший на світі є хліб вірменський. Відрізняється він від європейського виглядом і способом приготування. Ще до сьогодні вірмени випікають хліб у печі у вигляді дзвону, до стін якої приліплюють тонкі "пляцки" з тіста. Спечений цим способом хліб є м'який і тонкий. Вірмени їдять його так, як ми налисники.

підготувала Келюх Соломійка

Притчі Ісуса Христа



ПРИТЧА про СІЯЧА
На березі озера зібралося багато народу. Люди бажали слухати і сприймати науку Ісуса Христа. Тоді Господь увійшов на човен і став навчати їх, розповівши притчу про сіяча.
Коли він сіяв насіння, одне зерно впало край дороги й було потоптане. Друге – на кам'янисту землю, і одразу зійшло, бо ґрунту бракувало. Коли ж пригріло сонце, терни і трава заглушили його. Зерно ж, яке впало у добру землю, принесло в сто разів більші плоди.
Господь так пояснив цю притчу. Сіяч – це той, хто сіє Слово і навчає людей. А насіння – це Слово Боже. Сім'я, посіяне край дороги, нагадує слухачів, серце яких закрите для Христової науки, зате відкрите для диявола.
Зернина, посіяна на кам'янистій землі, символізує людей, котрі з радістю сприймають Боже Слово, але й швидко забувають його.
А насінина, що впала поміж терни, вказує на тих, хто слухає, але через турботи і клопоти забуває Слово. Для них воно стає безплідним.
Сім'я, яке проростає на добрій землі, – це ознака людей, котрі намагаються його зрозуміти і запам'ятати.
Тут Слово Боже приносить багаті плоди.
підготувала Келюх Соломійка

середу, 9 березня 2011 р.

Мультик ! Мультик !



Друзі ! Пропоную переглянути цікавий мультик  про дівчинку, яка наступила на хліб. Ця історія ще раз засвідчує про необхідність бережного ставлення до хліба.
Отож вперед до перегляду мультика ! Бажаю, щоб ніхто з Вас ніколи не став "гостем" у  цариці Болотниці. А чому, дізнаєтесь, коли переглянете мультик.

Мультик для Вас підшукала Марічка Чапля (2-б клас, НВК Гроно)

понеділок, 7 березня 2011 р.

Ми теж робили вироби з манки!

Учні 2-Б класу на уроці трудового навчання виготовили вітальні листівки для найдорожчої, найніжнішої, найулюбленішої у світі людини - мами.
Матеріалом для цього послужила кольорова манка. Послідовність її виготовлення можна переглянути у фоторепортажі від Чаплі Марічки.
Спочатку ми за допомогою шаблона намалювали вазу і змастили її клеєм.

Засипали вазу червоною манкою.





Пензликом з клеєм намалювали гілочки мімози та засипали жовтою манкою.


Клеєм намалювали листя та засипали зеленою манкою.


Робота Шийки Романа

Робота Щербана Ярослава


Робота Яртима Івана

Робота Келюх Соломії
Робота Череньової Віки
Роботи Костецького Олега та Фалінської Анни
До нас прийшла справжня весна!
Вітаємо усіх матусь, бабусь, сестричок, вчителів та усіх жінок з ВЕСНОЮ!

Під час перерв...

Під час перерв ми іноді предивляємось дописи, які залишили наші друзі у блозі. Ми читаємо вголос і обговорюємо те, про що прочитали. Дякуємо всім за цікаві відомості про хліб!


Емблеми для нашого проекту

Подивившись на дизайнерську творчість наших друзів НВК "Гроно", ми теж вирішили відгукнутись і пропонуємо наші варіанти емблем для учасників проекту:









Житній Колобок




Жили собі Дід і Баба. Одного разу Дід каже:
- Спечи мені, Бабо, колобка!
- Добре! Житнього борошна у нас ще трошки залишилось. А от як пекти - не знаю...
- Ну, я тобі зараз розкажу! Заміси тісто, зроби коло, потім доліпи ручки і ніжки і постав у пічку пекти.
Послухала Баба, спекла Колобка і поставила на підвіконня, щоб охолов, а сама пішла у хату.
Колобок зістрибнув на підлогу, покотився далі і опинився на стежці. Котиться, котиться і бачить Зайчика. "Він мене може з'їсти," - подумав Колобок і заховався за пеньок. Колобок був спечений із сірого борошна і тому Зайчик його не помітив. Так Колобок втік і від Ведмедя, і від інших звірів. А ось зустрів Лисичку-сестричку. І не встиг заховатися. Схопила Лисичка своїми лапками Колобка і каже:
- Я тебе з'їм!
- Їж, якщо хочеш, але дозволь я наостанок тобі покажу дуже цікавий фокус! Закрий очі!
Лисичка чемно закрила очі і сіла на пеньок. Колобок швидко перестрибнув через пеньок і втік.
Мандрував він собі далі й нарешті подумав: а може, краще повернутись до Діда з Бабою?
Як подумав, так і зробив! Дід з Бабою йому зраділи. А коли Колобок виріс, Дід з Бабою віддали його до школи!

Казку склав учень 2-А класу Глава Маркіян

Колобок із житнього тіста

Малюнок Глави Маркіяна
Малюнок Глави Маркіяна


Малюнок Лабай Юлі
Малюнок Гайка Іваняна
Малюнок Кушакова Олексія
Малюнок Кифор Лєри
Малюнок Бужович Оксани

Зі святом, дорогі наші мами, бабусі, сестрички, подружки!


Користуючись рецептом Марічки із попереднього допису, Діана Березова, учениця 2-Б класу СЗШ №77 м.Львова виготовила святковий сувенір "8 Березня"
Радості і щастя, весняного настрою зичимо всім жінкам, які читають це привітання!

Кольорова манка - засіб для створення чудо-подарунку.

А чи любити Ви дарувати подарунки? Якщо так, то пропоную Вам зробити подарунок своїми руками. Адже Вашим друзям, рідним надзвичайно буде приємно отримати подарунок, якщо вони дізнаються, що Ви його робили власноруч. Пропоную виготовити вітальну листівку за допомогою диво-манки. Чому диво? - запитаєте Ви. А тому, що наша манка не звичайна, а КОЛЬОРОВА! Отож давайте підготуємось та розпочнемо роботу із створення кольорової манки.

   Нам потрібно: манка, одеколон (бажано попередньо узгодити з татом, чи можна використати його улюблений одеколон, а найкраще його придбати), гуаш різного кольору (жовтий, червоний, зелений, синій), твердий аркуш картону, ложечка та посудина для приготування диво-манки.







Отож наливаємо у посудину невелику кількість одеколону та додаємо туди трішки гуашу. Вимішуємо до отримання однорідної рідини. До отриманого розчину додаємо столову ложку манки. Отриману суміш ретельно розмішуємо до отримання "кольорової" кашки без грудочок.




Після цього кашу обережно виливаємо на твердий картон, та розтираємо цю суміш рівномірно на картоні.






Картон з "кольоровою" кашею залишаємо на деякий час у теплому місці, для того щоб він висохнув.







 Підсушену масу акуратно зішкрібаємо з картону.





В результаті отримаємо чудо-порошок у вигляді кольорової манки, який акуратно висипаємо у сірникову коробку для подальшого використання у нашій творчості.
Отож, чудо-порошок одного кольору ми отримали. Повторивши все ще раз, отримаємо порошок іншого кольору. Бажано отримати хоча б три-чотири різних кольори.
А тепер, можна сміливо розпочинати роботу над створенням малюнку за допомогою кольорової манки.
Для чого, картон намазуємо клеєм ПВА, за допомогою пензлику, та наверх клею посипаємо кольоровою манкою. А далі, експериментуємо та створюємо будь-які картинки за допомогою різнокольорової манки.
Удачі Вам у створенні малюнків. Я точно знаю, що Ваш малюнок буде найкращим та найціннішим подарунком, для людини, яка його отримає.

P.s.  Цей дивовижний рецепт приготування нам розповіла наша вчителька Світлана Богданівна. Дякуємо! Було надзвичайно цікаво експерементувати.

Марічка Чапля  (НВК Гроно, 2-б клас)