понеділок, 6 червня 2011 р.

Знову екскурсія!

Учні СЗШ №77 та НВК " Гроно" м. Львова давно мріяли побувати на хлібзаводі. Нарешті їхні мрії здійснилися! Вони відправились на хлібзавод №1.

Наш екскурсовод дуже цікаво розповіла про історію завода, про те, як і який смачний хліб та булочки випікають на заводі. Та найголовніше те, що ми самі все це побачили!

З таких машин подається борошно у сховище.Тут воно зберігається.

А так починає своє життя тісто.

У довгих автоматичних печах випікається хліб.
А ще ми дізнались, що на заводі збереглися старі печі, в яких і зараз випікають формовий хліб з житнього борошна.
Найбільше вражень отримали від того, що нас пригостили найсвіжішими батонами, духмяним хлібом та булочками з вишнями, які виготовляють вручну!









Цього разу ми ще раз переконались, що потрібно поважати працю тих людей, які виготовляють хліб, шанувати його і який смачний хліб та булочки випікають у Львові!
Щиро дякуємо всім, хто допоміг організувати і провести екскурсію.

На екскурсії

Нещодавно учні 2-Б класу НВК "Гроно" побували на екскурсіїї в селі Нагуєвичі. Там ми побували у садибі І. Я. Франка та послухали цікаву розповідь екскурсовода про те, як як виглядали хати та подвір"я господарів того часу, чим займалися селяни.

Найбільше нас вразили знаряддя праці для обробітку землі. Такі можна зараз побачити лише у музеях.




Такими серпами колись жали пшеницю чи жито.


Обмолочували зерно ціпом.


В ступі зерно подрібнювали.
А в жорнах зерно перетворювалось на борошно.



Просіювали зерно решетом, а тісто замішували у кориті.

Такі миски служили формами. В них випікали хліб.

Таку лопату ми впізнали! Нею виймали хліб з печі.


Було дуже цікаво!

неділю, 1 травня 2011 р.

Смачно!

Учні 2-Б класу Келюх Соломія, Шайнер Андріан, Чапля Марія, Череньова Вікторія пригостили нас своїми пасками, які спекли на свята разом з мамами. Соломійка розповіла, що за повір"ям треба спробувати аж 12 пасок!






Паски були дуже смачними!
Не залишилось жодної крихти!

Великодня паска

Рецепт пасхи.
1)0.5 л. молока
2)0.5 л. цукру
3)7 жовтків
4)1 ціле яйце
5)1 п. дріжджі
6)1 кг. муки
7)Лимон, ванільний цукор, цукати, родзинки.

Фоторепортаж підготував:
учень 2-Б класу
НВК "Гроно" м. Львова
Яртим Іван

Вітаю всіх з Великоднем!


понеділок, 25 квітня 2011 р.

Рецепт Паски:


До двох повнісіньких жмень думок дрібно покришити серця кусок, 
дати горнятко вибачливості і дві ложечки ввічливості.

Відтак два грами зрозуміння і ясного усміху проміння.

І ще повну склянку без вагань доброзичливих дати бажань.
Чемності також не жаліти і щедро щирістю полити.
Трішки привітності дати й все це разом перемішати.
Потім пекти в такій печі, що називається тепло душі...
А вже як паски готові, посипати їх порошком любові.


Великодні вітання всім учасникам нашого проекту!


Христос воскрес! 
Воістину воскрес!




С Днем Светлой Пасхи!

четвер, 21 квітня 2011 р.

НАБЛИЖАЄТЬСЯ СВЯТО !!!

         Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.
 Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом - ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.
Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та обновлення. 
До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп'яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна "прислуховуватися" до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі.
Особливе значенння має Страстний Четвер - день, коли Ісус разом зі своїми учнями на Таємній Вечері розділив святкову трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі християни по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Страстей Христових.
В Страстну П'ятницю з церкви виносять плащаницю - кусок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. В цей скорботний день приписується нічого не їсти. Плащаницю несуть навколо церкви, що символізує сходження Христа.
В давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), яка триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священник сповіщав, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: "Воїстину воскрес!" Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну, копченостей, тощо. Господині збрирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках.
Святковий сніданок розпочинають насамперед свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути хрін, ковбаса, масло, сир і сіль.
На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік.
Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.
Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.

Матеріал готувала Марічка Чапля (НВК Гроно, 2-б клас)

пʼятницю, 15 квітня 2011 р.

Звернення

Шелестить хлібне поле, ніби шепочуть щось колоски. Кожний колосок — то праця сталеварів і хіміків, шахтарів і агрономів, трактористів і льотчиків, комбайнерів і бух­галтерів — всіх не перелічиш.
І хіба можна вибачити тому, хто звернув з дороги на по­ле, пішов по колосках, почав давити колос ногами?
            Також сумно бачити скошене поле, на якому залиши­лись одинокі забуті колоски.
            Але найбільш гірко тоді, коли кидають кусок хліба, навіть найменший. У цьому куску хліба солоний піт трак­ториста, безсонні ночі комбайнера. У ньому вітряні на пекучому морозі дні, коли селяни виходили на сніго­затримання, щоб полям вистачило весняної води.
Кинути хліб, то все одно, що образити всіх, хто його вирощував!
Ми вчимося. Підростемо і, можливо, сядемо за кер­мо трактора чи комбайна. Придумаємо нову машину. Виведемо новий сорт насіння. Все буде.
            Але одне ми можемо зробити зараз — посадити дерево. Воно допоможе зберігати воду, землю. Адже усе почи­нається із землі...
Отож , дорогі друзі, запрошую Вас спільно з батьками на висаджування дерев. Адже робити це найкраще саме зараз у квітні !

Марічка Чапля (НВК Гроно, 2-Б клас)

понеділок, 4 квітня 2011 р.

Стара казка на новий лад...

 Казка про житнього Колобка


      Якось, одного разу, пекли в пекарні хліб, паляниці, батони, булки.... та такі усі духм'яні та м'якенькі, що любо глянути. Бо робили їх добрі люди з любов'ю. Працівники берегли кожну пригірщ борошна. Аж ось зосталось у них небагато житнього борошна, і вирішили вони спекти з нього маленького кругленького колобка. Та такий чудовий вийшов, рум'яний та загорілий. Прозвали його Колобок-Загорілий бок. А він виявився такий непосидючий та допитливий. Усе хотів знати, що та як? Як на сівт з'явився хліб? Де росте? Хто доглядає? не довго думав зібрався у дорогу.
- Бувайте здорові , друзі!
   Попрощався Колобок-Загорілий бок з паляницями та булочками, зістрибнув з полиці та й покитився по дорозі. Котиться він котиться по стежці, а назустріч йому маленькі діти - Катруся та Ганнуся.
- Ой, який гарненький житній колобок! - сплеснула рученятками Ганнуся.
- Куди поспішаєш, кругленький? - спитала Катруся.
- Я, Колобок-Загорілий бок, із сусідньої пекарні. Я дуже допитливий і тому вирушив у пригоди. Хочу дізнатися усе про хліб. А ви хто такі?
- Я, Катруся, а це моя молодша сестричка Ганнуся.
- Колобок, колобок, давай дружити?
- Давайте! Я дуже радий знайомству!
-А хочеш ми тобі допоможемо знайти відповіді геть на усі твої запитання про хліб. - Запропонували дівчатка.
- У нас якраз татко хліборобом працює і все про хліб знає.
- Як чудово! Гайда до вашого татка-хлібороба! - радо вигукнув Колобок-Загорілий бок.
    Пригоди починаються....
    Дорога була дальня, через ліс. Ідуть та йдуть. Коли це назустріч білочка.
- Колобок, Колобок, куди йдеш? - питає білочка.
- Я, Колобок-Загорілий бок, а це мої друзі - Катруся та Ганнуся. Ми йдемо до їхнього татка-хлібороба. Боя хочу геть усе про хліб знати.
- Ой, як цікаво. А мені можна з вами?
- Можна. Разом веселіше!
Йдуть вже разом. Аж назустріч їм зайчик стрибає.
- Колобок, Колобок, куди йдеш? - питає зайчик.
- Я, Колобок-Загорілий бок, а це мої друзі - Катруся , Ганнуся та білочка. Ми йдемо до Катрусиного та Ганнусиного  татка-хлібороба, дізнатися про хліб. - відповів Колобок-Загорілий бок.
- Це, мабуть, дуже цікаво? А мені можна з вами?
- Можна. Разом веселіше!
     Ідуть далі вже великою компанією.
     Ідуть та йдуть і дійшли аж до великого золотого поля. Саме тут працював дівчатків татко. Вони знайшли його та й стали розповідати:
- Татусю, любий, це наші нові друзі - Колобок-Загорілий бок, білочка та зайчик. Вони хочуть знати усе про хліб і ми теж. Допоможи нам, будь ласка! - попрохали дівчатка татка-хлібороба.
- Охоче дпоможу! - відповідає татко-хлібороб.- Я бачу, ти, Колобок-Загорілий бок з житнього борошна? - питає татко Колобка.
- Саме так. Ви не помилились.
- А чи знаєте ви, що хліб буває не тільки з жита, а й пшениці?
- Ні, не знаємо.
- Ось, подивіться на ці поля, тут зростає пшениця, а поряд жито. Працюють тут цілий рік хлібороби. Восени поля зорали й посіяли зерна. Працювати нам допомагають машини: трактори, косилки, комбайни. Навесні і влітку доглядаємо за посівами. Зарась серпень і поля заколосились на славу! Буде добрий врожай! Зерно треба вчасно зібрати і скласти в житниці. Мірошник змеле, а пекар спече хліб, який потім доправлять до магазину.
Ось так завершилась пригода нашого допитливого друга Колобка
Казочці кінець, а хто слухав і читав молодець.

Казку склала Топоровська Юлія учениця 2-М класу АІТГ

понеділок, 21 березня 2011 р.

КАЗКА - Золота пшениця.

Жили собі чоловік та жінка. Такі були бідні, як церковні миші. Мали вони стільки дітей, що й забували, котрого як звати.
Цей чоловік дрова рубав у лісі і тим хліб заробляв.
Одного разу йшов ранком на роботу і почув крик. З болота хтось кричав і просив допомоги. Бідний чоловік мав добре серце і пішов на поміч. Дивиться - в болоті застряла золота карета, а на ній сидить золотоволоса дівчинка. Вона попросила витягти карету. Чоловік поміг витягти карету. Дівчинка подякувала йому і сказала:
- Як сонце буде заходити, я привезу вам додому мішок золота.
Попрощався бідний чоловік і пішов у ліс. Працював за двох. Співав, танцював з радощів і все поглядав на сонце. Ще ніколи йому день не був таким довгим, як сьогодні.
 Ледве дочекався вечора, кинув сокиру і поспішив додому. Коли вже близько був до хати, то почав гукати на дітей, щоб бігли йому назустріч. Жінка теж вийшла з хати і сердито каже чоловікові:
- Чому тебе треба зустрічати, коли ти ідеш додому з порожніми руками?
- Не з порожніми руками, а з великою радістю, бо щастя несу додому,- відповів чоловік.
Тоді попросив, щоб усі сіли навколо нього. І почав розповідати про свою пригоду. Усі дуже зраділи цій звістці.
Пройшов час – настав вечір і  коло їхньої хатини зупинилась карета. З неї виглянула золотоволоса дівчинка і сказала, щоб чоловік швидко йшов забирати мішок золота. Чоловік ледве зняв з карети великий зав'язаний мішок. А карета в ту ж мить зникла так швидко, якби її вітром здуло. Заніс чоловік мішок до хати. Розв'язав і бачить, що в мішку гарна велика пшениця.
Лиш тепер попав у біду чоловік. Вже не міг далі слухати плачу дітей, крику жінки. Узяв той мішок на плечі і подався геть. Коли відійшов трохи від хати, то, сердитий, порозкидав сюди-туди всю пшеницю. І пішов найнятися десь служити.
На другий рік вернувся додому. Коли став підходити до хати, то бачить, що пшениця виросла, а на кожному стеблі великий важкий колос, аж стебло похилилося. І всі колоски виблискують на
сонці. Тільки тепер він зрозумів про яке золото говорила золотоволоса  дівчинка. Справжнє і надійне золото.
Дуже зрадів чоловік. І знову, як і рік тому, побіг, гукаючи дітей, щоб ішли зустрічати його. Тепер уже не повірили йому і не вийшли назустріч. Зайшов він до хати і просить жінку та дітей, щоб ішли з ним. Спершу вони не хотіли, та потім пішли. Як побачили золоті колоски, що так гарно виблискували на сонці, то дуже зраділи. Діти доторкалися до колосків руками, гладили, цілували їх. І не могли вирішити, що з ними робити.
Чоловік сказав, що спочатку треба все старанно покосити, а потім дочиста помолотити і все золото скласти в мішки. Робили всі з великою охотою й радістю. Не залишали жодного колоска, піднімали кожну зернинку.
І так вони полюбили цю працю. Щороку сіяли золоту пшеницю й збирали добрий урожай. З того часу зажили вони заможно. І відтепер більше раділи гарній погоді та доброму урожаю, ніж мішку золота.

Казку для Вас підшукала Марічка Чапля (2-б клас, НВК Гроно)