Рецепт Паски:

До двох повнісіньких жмень думок дрібно покришити серця кусок, 

дати горнятко вибачливості і дві ложечки ввічливості.

Відтак два грами зрозуміння і ясного усміху проміння.

І ще повну склянку без вагань доброзичливих дати бажань.

Чемності також не жаліти і щедро щирістю полити.

Трішки привітності дати й все це разом перемішати.

Потім пекти в такій печі, що називається тепло душі...

А вже як паски готові, посипати їх порошком любові.

Великодні вітання всім учасникам нашого проекту!


Христос воскрес! 
Воістину воскрес!

С Днем Светлой Пасхи!

НАБЛИЖАЄТЬСЯ СВЯТО !!!

         Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.

 Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом - ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.

Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та обновлення. 

До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп'яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна "прислуховуватися" до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі.

Особливе значенння має Страстний Четвер - день, коли Ісус разом зі своїми учнями на Таємній Вечері розділив святкову трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі християни по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Страстей Христових.

В Страстну П'ятницю з церкви виносять плащаницю - кусок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. В цей скорботний день приписується нічого не їсти. Плащаницю несуть навколо церкви, що символізує сходження Христа.

В давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), яка триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священник сповіщав, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: "Воїстину воскрес!" Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну, копченостей, тощо. Господині збрирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках.

Святковий сніданок розпочинають насамперед свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути хрін, ковбаса, масло, сир і сіль.

На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік.

Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.

Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.

Матеріал готувала Марічка Чапля (НВК Гроно, 2-б клас)

Звернення

Шелестить хлібне поле, ніби шепочуть щось колоски. Кожний колосок — то праця сталеварів і хіміків, шахтарів і агрономів, трактористів і льотчиків, комбайнерів і бух­галтерів — всіх не перелічиш.

І хіба можна вибачити тому, хто звернув з дороги на по­ле, пішов по колосках, почав давити колос ногами?

            Також сумно бачити скошене поле, на якому залиши­лись одинокі забуті колоски.

            Але найбільш гірко тоді, коли кидають кусок хліба, навіть найменший. У цьому куску хліба солоний піт трак­ториста, безсонні ночі комбайнера. У ньому вітряні на пекучому морозі дні, коли селяни виходили на сніго­затримання, щоб полям вистачило весняної води.

Кинути хліб, то все одно, що образити всіх, хто його вирощував!

Ми вчимося. Підростемо і, можливо, сядемо за кер­мо трактора чи комбайна. Придумаємо нову машину. Виведемо новий сорт насіння. Все буде.

            Але одне ми можемо зробити зараз — посадити дерево. Воно допоможе зберігати воду, землю. Адже усе почи­нається із землі...

Отож , дорогі друзі, запрошую Вас спільно з батьками на висаджування дерев. Адже робити це найкраще саме зараз у квітні !

Марічка Чапля (НВК Гроно, 2-Б клас)

Стара казка на новий лад...

 Казка про житнього Колобка

      Якось, одного разу, пекли в пекарні хліб, паляниці, батони, булки.... та такі усі духм'яні та м'якенькі, що любо глянути. Бо робили їх добрі люди з любов'ю. Працівники берегли кожну пригірщ борошна. Аж ось зосталось у них небагато житнього борошна, і вирішили вони спекти з нього маленького кругленького колобка. Та такий чудовий вийшов, рум'яний та загорілий. Прозвали його Колобок-Загорілий бок. А він виявився такий непосидючий та допитливий. Усе хотів знати, що та як? Як на сівт з'явився хліб? Де росте? Хто доглядає? не довго думав зібрався у дорогу.
- Бувайте здорові , друзі!
   Попрощався Колобок-Загорілий бок з паляницями та булочками, зістрибнув з полиці та й покитився по дорозі. Котиться він котиться по стежці, а назустріч йому маленькі діти - Катруся та Ганнуся.
- Ой, який гарненький житній колобок! - сплеснула рученятками Ганнуся.
- Куди поспішаєш, кругленький? - спитала Катруся.
- Я, Колобок-Загорілий бок, із сусідньої пекарні. Я дуже допитливий і тому вирушив у пригоди. Хочу дізнатися усе про хліб. А ви хто такі?
- Я, Катруся, а це моя молодша сестричка Ганнуся.
- Колобок, колобок, давай дружити?
- Давайте! Я дуже радий знайомству!
-А хочеш ми тобі допоможемо знайти відповіді геть на усі твої запитання про хліб. - Запропонували дівчатка.
- У нас якраз татко хліборобом працює і все про хліб знає.
- Як чудово! Гайда до вашого татка-хлібороба! - радо вигукнув Колобок-Загорілий бок.
    Пригоди починаються....
    Дорога була дальня, через ліс. Ідуть та йдуть. Коли це назустріч білочка.
- Колобок, Колобок, куди йдеш? - питає білочка.
- Я, Колобок-Загорілий бок, а це мої друзі - Катруся та Ганнуся. Ми йдемо до їхнього татка-хлібороба. Боя хочу геть усе про хліб знати.
- Ой, як цікаво. А мені можна з вами?
- Можна. Разом веселіше!
Йдуть вже разом. Аж назустріч їм зайчик стрибає.
- Колобок, Колобок, куди йдеш? - питає зайчик.
- Я, Колобок-Загорілий бок, а це мої друзі - Катруся , Ганнуся та білочка. Ми йдемо до Катрусиного та Ганнусиного  татка-хлібороба, дізнатися про хліб. - відповів Колобок-Загорілий бок.
- Це, мабуть, дуже цікаво? А мені можна з вами?
- Можна. Разом веселіше!
     Ідуть далі вже великою компанією.
     Ідуть та йдуть і дійшли аж до великого золотого поля. Саме тут працював дівчатків татко. Вони знайшли його та й стали розповідати:
- Татусю, любий, це наші нові друзі - Колобок-Загорілий бок, білочка та зайчик. Вони хочуть знати усе про хліб і ми теж. Допоможи нам, будь ласка! - попрохали дівчатка татка-хлібороба.
- Охоче дпоможу! - відповідає татко-хлібороб.- Я бачу, ти, Колобок-Загорілий бок з житнього борошна? - питає татко Колобка.
- Саме так. Ви не помилились.
- А чи знаєте ви, що хліб буває не тільки з жита, а й пшениці?
- Ні, не знаємо.
- Ось, подивіться на ці поля, тут зростає пшениця, а поряд жито. Працюють тут цілий рік хлібороби. Восени поля зорали й посіяли зерна. Працювати нам допомагають машини: трактори, косилки, комбайни. Навесні і влітку доглядаємо за посівами. Зарась серпень і поля заколосились на славу! Буде добрий врожай! Зерно треба вчасно зібрати і скласти в житниці. Мірошник змеле, а пекар спече хліб, який потім доправлять до магазину.
Ось так завершилась пригода нашого допитливого друга Колобка
Казочці кінець, а хто слухав і читав молодець.

Казку склала Топоровська Юлія учениця 2-М класу АІТГ