Хліб, сіль і рушник – одвічні людські символи.

Хліб - то достаток. Із давніх-давен у кожній родині хліб був у великій пошані. А поруч із хлібом завжди ставили сіль. Колись чумаки їздили по неї дуже далеко - аж у Крим. Тому сіль і хліб, що діставалися людям важкою працею, вважалися дорогим набутком і завжди цінувалися. Шанобливе ставлення до них підкреслюють і народні прислів'я:

Хліб - усьому голова.
Без хліба суха бесіда.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Без солі, без хліба немає обіду.
Без солі не смачно, без хліба не ситно.
Де хліб і вода, там немає голоду.
Обід із свіжим хлібом — завжди свято. Відрізаючи окраєць, батько говорив синові: «Це щоб дівчата любили. А цілушку дамо корівці, щоб молоко прибувало».
Хліб завжди був і є мірилом життя, культури. Будь-який обряд не обходився без хліба. Народжувалась дитина — йшли з хлібом; виряджали сина в далеку дорогу — мати загортала в рушник житній окраєць; справляли весілля — пекли коровай; йшли на поминки — несли з собою паляничку; дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.
Хліб, сіль і рушник — одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили хліб.
Прийняття рушника, цілування паляниці символізувало глибоку пошану до господарів. Цей звичай пережив віки, став доброю традицією і в наш час.
Образу хліба вклонімося…
Істинно люди: живемо не хлібом єдиним.
Істинно так… коли маємо хліб на столі.
Хай завжди він – ХЛІБ — совість наша — буде в хаті, лежатиме прикрашений вишитим рушником, свіжий і святий, і найпершою молитвою нашою буде хвала хлібові, прохання, щоб він був завжди на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб — черствіють душі.

Матеріал для публікації підшукала Марічка .