Хліб. За всіх часів і народів найбільшою святістю вважався хліб. Про нього писали поети і мислителі. Хліб – це не лише буханець, врожай, зерно, але й символ, джерело людського життя, знак поваги до гостя, знак достатку і окраса хати, і символ людського безсмертя. Коли його не ставало – приходило лихо...
На скибку хліба я дивлюсь
Рум”яну, білу, запашну,
На скибку хліба я молюся,
До неї руку протягну.
Молюсь за тих, хто скибки тої,
Не дочекавсь, заснув навік.
Зими холодної, лихої,
В той чорний 33-й рік.
Молюсь за нас, дорослі й діти,
Щоб не зазнавали бід отих,
Нехай поняття хліб, життя і жити
- Завжди належить до святих.
А ось ще один віршик, який ми відшукали:
В народі ж хліб,
Мов матір поважають,
Ця шана з плином часу не зника
І дорогих гостей завжди стрічають
З хлібиною в барвистих рушниках.
Так хай же щедро наливає соком
І колоситься золотистий сніп,
І хай же родить більше з кожним роком
Його величність – годувальник хліб!
Священний хліб.
Так мовиться в народі.
Ця мудрість народилась недарма.
В затишнім домі, у тяжкім поході
Нічого найдорожчого нема.
Шануймо ж хліб насущний наш, людино!
І в нинішній, і у прийдешній день.
Хай з колоска не випаде зернина,
Нехай зі столу й крихта не впаде.
Пошуки проводили: Марічка та тато
Немає коментарів:
Дописати коментар