Білоруська народна казка. Легкий хліб.

Косив у лузі косар. Стомився і сів під кущем відпочити. Розв'язав торбинку і взявся їсти.
Виходить з лісу голодний вовк. Підійшов він до косаря і попросив хліба.
Сподобався вовкові хліб. Він і каже:
—    Хотів би я щодня хліб їсти, але де мені його брати? Порадь, чоловіче!
—    Спершу треба землю зорати...
—    Тоді й хліб буде?
—    Ні, братику, стривай. Потім треба землю заборонувати...
—    І можна хліб їсти?
—    Що ти? Зажди ще. Раніше треба жито посіяти...
—    Тоді буде хліб,— облизнувся вовк.
—    Ні ще. Дочекайся, доки жито зійде, холодну зиму перезимує, навесні виросте, потім закрасує, потім почне наливати зернятка, потім достигати...
—    Ой,— зітхнув вовк.— Ця робота дуже вже марудна й тяжка. Порадь мені, як легше їжу добувати.
—    Ну, що ж,— говорить косар.— Раз не хочеш тяжкий хліб їсти, поїж легкий. Йди на вигін, там кінь пасеться.
Прийшов вовк на вигін. Побачив коня:
—    Коню, коню! Я тебе з'їм.
—    Що ж,— каже кінь,— їж. Тільки спершу зніми з моїх ніг підкови, щоб не поламати собі зуби об них.
—    Ай справді,— погодився вовк. Нагнувся він підкови знімати, а кінь як ударить його копитом у зуби... Перекинувся вовк та тікати.
3'їсти то він не з'їв коня, але спробував легкого хліба. І по цей день вовк легкого хліба шукає.
Казку для Вас переписала з Книги казок Марічка.