Шелестить хлібне поле, ніби шепочуть щось колоски. Кожний колосок — то праця сталеварів і хіміків, шахтарів і агрономів, трактористів і льотчиків, комбайнерів і бухгалтерів — всіх не перелічиш.
І хіба можна вибачити тому, хто звернув з дороги на поле, пішов по колосках, почав давити колос ногами?
Також сумно бачити скошене поле, на якому залишились одинокі забуті колоски.
Але найбільш гірко тоді, коли кидають кусок хліба, навіть найменший. У цьому куску хліба солоний піт тракториста, безсонні ночі комбайнера. У ньому вітряні на пекучому морозі дні, коли селяни виходили на снігозатримання, щоб полям вистачило весняної води.
Кинути хліб, то все одно, що образити всіх, хто його вирощував!
Ми вчимося. Підростемо і, можливо, сядемо за кермо трактора чи комбайна. Придумаємо нову машину. Виведемо новий сорт насіння. Все буде.
Але одне ми можемо зробити зараз — посадити дерево. Воно допоможе зберігати воду, землю. Адже усе починається із землі...
Отож , дорогі друзі, запрошую Вас спільно з батьками на висаджування дерев. Адже робити це найкраще саме зараз у квітні !
Марічка Чапля (НВК Гроно, 2-Б клас)
Немає коментарів:
Дописати коментар