Стара казка на новий лад...

 Казка про житнього Колобка

      Якось, одного разу, пекли в пекарні хліб, паляниці, батони, булки.... та такі усі духм'яні та м'якенькі, що любо глянути. Бо робили їх добрі люди з любов'ю. Працівники берегли кожну пригірщ борошна. Аж ось зосталось у них небагато житнього борошна, і вирішили вони спекти з нього маленького кругленького колобка. Та такий чудовий вийшов, рум'яний та загорілий. Прозвали його Колобок-Загорілий бок. А він виявився такий непосидючий та допитливий. Усе хотів знати, що та як? Як на сівт з'явився хліб? Де росте? Хто доглядає? не довго думав зібрався у дорогу.
- Бувайте здорові , друзі!
   Попрощався Колобок-Загорілий бок з паляницями та булочками, зістрибнув з полиці та й покитився по дорозі. Котиться він котиться по стежці, а назустріч йому маленькі діти - Катруся та Ганнуся.
- Ой, який гарненький житній колобок! - сплеснула рученятками Ганнуся.
- Куди поспішаєш, кругленький? - спитала Катруся.
- Я, Колобок-Загорілий бок, із сусідньої пекарні. Я дуже допитливий і тому вирушив у пригоди. Хочу дізнатися усе про хліб. А ви хто такі?
- Я, Катруся, а це моя молодша сестричка Ганнуся.
- Колобок, колобок, давай дружити?
- Давайте! Я дуже радий знайомству!
-А хочеш ми тобі допоможемо знайти відповіді геть на усі твої запитання про хліб. - Запропонували дівчатка.
- У нас якраз татко хліборобом працює і все про хліб знає.
- Як чудово! Гайда до вашого татка-хлібороба! - радо вигукнув Колобок-Загорілий бок.
    Пригоди починаються....
    Дорога була дальня, через ліс. Ідуть та йдуть. Коли це назустріч білочка.
- Колобок, Колобок, куди йдеш? - питає білочка.
- Я, Колобок-Загорілий бок, а це мої друзі - Катруся та Ганнуся. Ми йдемо до їхнього татка-хлібороба. Боя хочу геть усе про хліб знати.
- Ой, як цікаво. А мені можна з вами?
- Можна. Разом веселіше!
Йдуть вже разом. Аж назустріч їм зайчик стрибає.
- Колобок, Колобок, куди йдеш? - питає зайчик.
- Я, Колобок-Загорілий бок, а це мої друзі - Катруся , Ганнуся та білочка. Ми йдемо до Катрусиного та Ганнусиного  татка-хлібороба, дізнатися про хліб. - відповів Колобок-Загорілий бок.
- Це, мабуть, дуже цікаво? А мені можна з вами?
- Можна. Разом веселіше!
     Ідуть далі вже великою компанією.
     Ідуть та йдуть і дійшли аж до великого золотого поля. Саме тут працював дівчатків татко. Вони знайшли його та й стали розповідати:
- Татусю, любий, це наші нові друзі - Колобок-Загорілий бок, білочка та зайчик. Вони хочуть знати усе про хліб і ми теж. Допоможи нам, будь ласка! - попрохали дівчатка татка-хлібороба.
- Охоче дпоможу! - відповідає татко-хлібороб.- Я бачу, ти, Колобок-Загорілий бок з житнього борошна? - питає татко Колобка.
- Саме так. Ви не помилились.
- А чи знаєте ви, що хліб буває не тільки з жита, а й пшениці?
- Ні, не знаємо.
- Ось, подивіться на ці поля, тут зростає пшениця, а поряд жито. Працюють тут цілий рік хлібороби. Восени поля зорали й посіяли зерна. Працювати нам допомагають машини: трактори, косилки, комбайни. Навесні і влітку доглядаємо за посівами. Зарась серпень і поля заколосились на славу! Буде добрий врожай! Зерно треба вчасно зібрати і скласти в житниці. Мірошник змеле, а пекар спече хліб, який потім доправлять до магазину.
Ось так завершилась пригода нашого допитливого друга Колобка
Казочці кінець, а хто слухав і читав молодець.

Казку склала Топоровська Юлія учениця 2-М класу АІТГ