Житній колобок.

Жили були на світі дід і баба. Жили вони бідно. І ось одного дня дід каже до баби.
- "Бабо,  спечи колобок, але не простий а із житнього борошна".
Баба знайшла житнього борошна, замісила тісто і спекла колобка. І вийшов він такий гарний, загорілий і червонощокий. Баба із дідом не могли натішитись. А Колобок так загордився, що забув подякувати бабі і дідові, та вирішив прогулятись по лісу. І ось, йде він по лісовій стежині, а йому назустріч біжить зайчик.
- "Колобок, колобок, давай дружити", - каже зайчик.
А Колобок відповідає: " - Я такий гарний і розумний, що не маю часу на такі дрібниці". І пішов далі.
Тут йому назустріч біжить вовчик.
- "Колобок, колобок, давай дружити", - каже вовчик.
А Колобок відповідає: " - Я такий гарний і розумний, що не маю часу на такі дрібниці". І пішов далі.
Дід із бабою побачили, що колобка не має вдома. Вони почали шукати його. В хатинці його не знайшли і побігли до лісу. Назустріч їм біг зайчик. Вони його питають:
- " Зайчику, зайчику ти не зустрічав нашого колобка?"
- "Так, він пішов по цій стежці", - відповів зайчик.
Дід із бабою подякували йому і побігли за колобком . Бігли-бігли і нарешті знайшли його. Він сидів під кущем і гірко плакав. Йому було шкода діда і баби і він хотів повернутись додому. Коли він їх побачив то дуже зрадів і перепросив їх за ті прикрощі, що він їм завдав. Вони його обняли, поцілували і разом повернулись додому. І стали вони жити-поживати та горя не знати.

Задум казки-небелиці діда Василя,  а занотувала цю казку і опублікувала для Вас Марічка (2-б клас, НВК Гроно).