Колобок, або пригоди Котуна-боюна у лісі.

У чарівній країні Хлібина, жила сім"я - тато Хліб та мати Булка. І ось одного дня, народився у них синочок. Був він, кругленький, правда трішки чорнобокий, тому що найшли його тато з мамою у житньому полі. Назвали його Колобком. День за днем, Колобок підростав, сонечко підрум"янювало його боки, коли він спав на подвір"ї, а вітерець робив його все круглішим, коли котив його по лісових  стежках. І ось одного разу, Колобок так грався з вітерцем, що і не помітив, як закотився далеко-далеко у ліс. Моторошно стало, Колобку, страшно.
Котиться він лісовою стежкою, озирається навкруги. Раптом він побачив на дереві Білочку і каже до неї:
- Доброго дня. Білочка підкажи мені де живуть мої тато і мама. Я так довго грався з вітерцем, що не помітив як далеко закотився від дому.
Білочка відповідає:
- Ти знаєш, я так довго живу у лісі, а ще такого звіра як ти не зустрічала. Розкажи хто ти такий? А тоді може я зможу тобі допомогти.
- Я - Колобок.  Я з татом і з мамою живемо на краю лісу, поблизу річки.
- Ха-ха. Такий чорнявий. Хіба такий Колобок буває? Мені мама читала казку про Колобка, там на малюнку він такий красень - жовтобокий, світлявий парубок. А ти? - відповіла Білка.
- Я - Колобок. А чорнявий, тому що в мені живе сотня житніх зерняток, а ще мої боки підрум"янило сонечко, коли я грався з вітерцем на подвір"ї.
- Тоді все зрозуміло, - каже Білочка. - Зараз, почекай, я піднімусь на вершину сосни і подивлюсь навкруги, чи не видно твоєї хатини.
Білка хутко залізла на верхівку дерева та незабаром спустилась донизу.
- Я бачила. Там за високими деревами видніється хатина, біля неї річка. Напевно,  це твій дім. - каже Білка.
- Дякую тобі,  - зрадів Колобок та покотився по стежці, куди показала Білочка.
- Почекай, я піду з тобою, щоб ти знову не заблукав, -  каже Білочка.
Білочка стрибала з гілки на гілку, а Колобок котився стежкою. Аж раптом назустріч Колобку йде Лисичка. Видно, що була дуже голодна, бо йшла по стежці і дивилась своїми хитрими оченятами навколо, шукаючи щось смачненьке. Підійшла Лисиця ближче до Колобка та й каже:
- Ой, кого ж це я зустріла. Пахне смачненькою, духм"яною булочкою. Але якийсь дуже чорнявенький. Хто ти?,  - питає Лисиця.
- Я - Ко...,- хотів відповісти Колобок. Але тут з гілки закричала Білочка, - "Це - Котун-боюн. Страшний та грізний воїн, він шукає хутро, щоб пошити шубу для своїх батьків на зиму. Ось і в мене хотів хвоста забрати, але я швидко на дерево залізла. А тепер іду за ним, та попереджаю звірів, щоб утікали від нього, " - каже Білочка до Лисиці.
- Ой, дякую тобі Білочка, що ти мене бідну Лисичку попередила та від страшного Котуна-боюна врятувала,- сказала Лисичка та й стрибнула в кущі, та давай тікати.
А Білочка з Колобком посміялись та щасливо добралися до хатинки Колобка. Тато з мамою радо зустріли Білочку, подякували їй, що виручила їнього сина Колобка з біди та почастували її смачненькими булочками та бубликами. І ми там були, чай з бубликами пили, все записали і Вам дорогі друзі опублікували...
Мар"янка 3-а клас, СШ № 91 та Марічка 2-б клас, НВК Гроно